Говорити з дітьми про те, що зараз відбувається в Україні треба. Але перш ніж розпочати діалог на тему війни, дорослим і самим слід попрацювати зі своєю тривожністю, оцінити ситуацію навколо. Під час бесіди з дитиною говоріть їй правду, але добирайте правильні слові і конструкції, такі, які дитина здатна зрозуміти. Тут все залежить від її віку.

Роль батьків – підготувати дитину до того, що може не бути світла, але при цьому пояснити, що в нас є ліхтарик і павербанк, наприклад. Тобто ми говоримо про обмеження, а далі говоримо про можливий вихід із ситуації.

Також батькам слід сфокусувати увагу дитини не на можливій стресовій ситуації, а на її компетентності: домовитись, з дитиною, що вона має бути відповідальна, наприклад, за заряд павербанка і цього ж ліхтарика.

Щодо звуків сирен повітряної тривоги, які також мають негативний вплив на психіку малюків та викликати надмірний стрес і переживання, дорослим слід пояснити дитині, що повітряна тривога – це не загроза, а попередження про те, що ми маємо йти в безпечне місце. Дітям важливо також пояснити, що укриття – це безпечне місце, пояснити навіщо ми туди йдемо, пояснити, що нас захищають військові. І в таких обставинах важливо теж давати дитині відповідальність, наприклад, щодо води, яку беремо з собою в укриття чи той таки павербанк і т.д.

А чи варто попереджати дитину про те, чого може й не статися?

Психологи нашого табору рекомендують говорити дитині про можливу страшну подію лише тоді, коли ви на 100% впевнені, що ця подія відбудеться.

Наприклад, якщо ви на роботі і прочитали новину про небезпеку, а дитина у цей час знаходиться не з вами, можна просто попросити її у найближчий час не виходити з дому. Або попросити її перевірити тривожну валізу. Тобто попереджувати нативно, щоб не злякати.