Через комунікацію у ЗМІ ми сприяємо формуванню у суспільстві культури піклування про своє психічне здоров'я та психічне здоров'я дітей.
Історії дітей
На жаль, кількість дітей, які стають жертвами війни, зростає щодня. А історії учасників табору Gen.Camp – це історії тисяч українських дітей, які щодня переживають подібний травмуючий досвід. Відповідно до чинного законодавства, ми отримали письмову згоду від батьків та опікунів наших вихованців на публікації історій дітей.
Маргарита, Маріуполь
«Я з папою говорю через вікно. Він же мене чує?»
Втратила одночасно 12 близьких родичів, включно з татом.
Марго з Маріуполя одномоментно втратила майже всіх близьких: батька, брата, двох бабусь, дядька, хрещених. З 12 людей, які були в приватному будинку, в який прилетів снаряд, врятувалося троє.
«Я була в шоці, але не плакала».
Маргарита пройшла реабілітацію, знає, що її заспокоює, як доросла спілкується з психологами і мріє бути детективом. Вона згадує парк «Веселка» у Маріуполі, де завжди було весело. Згадує, як бабуся вчила її читати. І хоча ні рідне місто, ні рідні люди не можуть загорнути Марго в обійми, вона бажає іншим українським дітям бути щасливими і продовжувати жити.
Юра, 16 років, м. Буча
Батька Юри в нього на очах вбив російський військовий.
В Юру, що стояв поруч, також стріляв кілька разів – прострілив руку, а коли цілився в голову – промахнувся. Це було в Бучі, в березні 2022 року, коли Росія окупувала Київську область. Батько Юри був юристом, мама працює в дитячому садку. У день трагедії Юра з татом поїхали на велосипедах у міську раду за гуманітарною допомогою. Дорогою до них вийшов російський військовий, наказав зупинитися, підійняти руки, спитав, куди вони йдуть. Батько Юри сказав, що за їжею. І військовий почав стріляти по них.
Батько впав з першого пострілу. Від другого пострілу впав Юра.
«Лежачи на землі, я спитав, чи можна підійти до батька. І він вистрілив ще двічі. Я повернув голову і побачив, як батькова кров тече до мене по асфальту». Тіло батька не могли забрати два дні – росіяни стріляли по всьому живому. На худі Юри залишився чорний слід від кулі. Зараз річ зберігається в СБУ. Юра запамʼятав очі й ніс вбивці батька і зміг знайти його у великій базі. Він прагне запроторити військового за грати. Gen.Camp допоміг Юрі вправлятися зі своїми емоціями, стати ще ближчим із сімʼєю. А нам показав, яким добрими і чуйними бувають підлітки.
Богдан, 8 років, м. Бахмут
Втратив батьків, мама була на 7 місяці вагітності.
Його батьки загинули від ворожого снаряду просто на вулиці міста. Мама хлопчика тоді була на сьомому місяці вагітності. Богдан на той час був у сусідки, і коли всі заснули, вночі взяв велосипед і поїхав на місце тієї страшної події, аби побачити своїх батьків. Маленьке серце відмовлялося вірити у те, що мами й тата більше немає.
Богдана врятували правоохоронці. Вони приїхали до хлопчика, зібрали його речі, евакуювали з гарячої точки, нагодували та розважили. Хлопчик був наляканий та у відчаї від звістки про загибель батьків. Богданчик став учасником другої зміни табору Gen Camp. Пройшов реабілітацію та отримав психологічну допомогу від провідних українських спеціалістів.
Тіла його батьків кілька днів так і залишилися лежати просто на вулиці, через постійні обстріли поховати їх одразу не було змоги.