Програму реабілітації «Захищені любов’ю» створили для дітей, які не просто втратили батьків під час війни, а й багато хто з них став свідком смерті близьких.
Маленька Маргарита разом із мамою вибралися з-під завалів, під якими загинула вся родина – тато, брат, бабусі… 12 людей! Маріуполь…
Богдан – його підібрали та вивезли із зони бойових дій поліцейські, він сидів поруч із тілами загиблих батьків кілька днів… Бахмут…
Андрій – його разом із батьками буквально розчавив російський танк, в останній момент хлопчика з розстріляної машини викинули на узбіччя, і він лежав і дивився, як горять у машині його батьки… Київська область…
Маріуполь, Бахмут, Чернігів, Харків, Київ, Ірпінь, Бородянка, Дніпро, Буча – це географія…
Діма, Артем, Сава, Богдан, Мілана, Влад, Рената, Матвій – це діти, осиротілі, деякі поранені…
За час роботи проекту – 60 таких історій.
А ще страшні розповіді про перебування у полоні у підвалі у селі Ягідне. Діти провели у цьому підвалі 28 днів, не дозволяли виносити померлих, тримали в голоді та страху, виводили на розстріл.
Звичайно, війна в Україні пройшла своїм трагічним слідом по всіх сім'ях, але ці діти, які стали свідками жахів, здавалося б, неможливих у 21 столітті, особливо потребували допомоги.
Ми збирали їх по всій країні і, мабуть, у цій програмі зіткнулися з такою глибиною страждання, що треба ще багато часу для осмислення та, можливо, опису цього досвіду. Достеменно знаємо, що жодна європейська країна не переживала, на щастя, нічого подібного. І перед нами стояло завдання створити алгоритм роботи з травмою, що враховує особливості нашої ментальності, часу та глибини травматичного досвіду.